Безкоштовний зворотний дзвінок
Консультація по телефону безкоштовна і ні до чого не зобов’язує!
Безкоштовний зворотний дзвінок
Консультація по телефону безкоштовна і ні до чого не зобов’язує!
Безкоштовний зворотний дзвінок
Консультація по телефону безкоштовна і ні до чого не зобов’язує!
З 1 січня 2026 року транзитний період Carbon Border Adjustment Mechanism завершується, і Європейський Союз переходить до жорстких фінансових зобов’язань. Тепер європейські компанії повинні не лише звітувати про викиди, а й купувати CBAM-сертифікати на товари з високим вуглецевим слідом.
Для українського бізнесу це означає зміну правил гри в міжнародній торгівлі. Навіть якщо компанія не експортує продукцію до ЄС, а купує товари через європейських партнерів, нові правила імпорту ЄС можуть вплинути на кінцеву вартість продукції.
У цій статті розберемо, які товари потрапляють у зону цінового ризику, які документи можуть вимагати європейські постачальники та чому аудит ланцюга постачання варто проводити вже сьогодні.
CBAM, або механізм транскордонного вуглецевого коригування, — це інструмент ЄС, створений для вирівнювання умов між європейськими виробниками та імпортом з країн, де немає суворих екологічних податків.
По суті, CBAM працює як вуглецевий податок ЄС. Він прив’язаний до обсягу парникових газів, які були викинуті під час виробництва конкретного товару. Чим вищий вуглецевий слід продукції, тим більшим може бути фінансове навантаження для компанії, яка ввозить цей товар на територію ЄС.
З 2026 року система CBAM почне працювати на повну потужність. Імпортери в ЄС будуть зобов’язані купувати спеціальні сертифікати, вартість яких прив’язана до ціни квот на викиди в системі EU ETS.
Перша фактична здача таких сертифікатів за імпорт, здійснений у 2026 році, відбудеться у 2027 році. Але це не означає, що бізнес відчує зміни лише через рік.
Європейські дистриб’ютори та трейдери почнуть закладати очікувані витрати на CBAM у ціну товару вже з перших місяців 2026 року. Для покупців з України це може означати подорожчання продукції, яка проходить через європейські склади, хаби або митну територію ЄС.
Тому CBAM важливо розглядати не лише як екологічне регулювання, а як практичний фінансовий фактор, що впливає на закупівельну ціну, маржинальність і конкурентність продукції на українському ринку.
Дія CBAM охоплює найбільш енергоємні галузі промисловості. Насамперед ідеться про товари, виробництво яких супроводжується значними викидами парникових газів.
Якщо український бізнес закуповує такі матеріали через європейських постачальників або хаби, варто заздалегідь оцінити ризики подорожчання та можливі зміни в документах.
Одна з найбільших і найскладніших категорій у межах CBAM — це чорні метали, зокрема чавун, сталь та вироби з них. До цієї групи можуть входити труби, металопрокат, металоконструкції та інші сталеві вироби.
Для українських компаній ця категорія особливо важлива, адже метал часто використовується у виробництві, будівництві, машинобудуванні та промислових проєктах.
Під дію CBAM також потрапляє алюміній, включаючи первинні форми та окремі готові вироби. Окремою категорією є цемент, зокрема клінкер і портландцемент.
До переліку також входять добрива, зокрема азотні, комплексні та аміак. Крім того, CBAM поширюється на електроенергію та водень. Для компаній, які працюють із цими товарами через європейських контрагентів, важливо перевірити коди УКТЗЕД і походження продукції.
На перший погляд може здаватися, що CBAM стосується лише компаній, які завозять товари безпосередньо на територію ЄС. Але міжнародні ланцюги постачання працюють складніше.
Багато українських компаній купують сировину, комплектуючі або напівфабрикати у європейських трейдерів. Якщо такий трейдер імпортує продукцію з третіх країн, витрати на CBAM можуть бути включені у кінцеву ціну для українського покупця.
Якщо партнер у Німеччині чи Польщі імпортує сталеві труби з Азії, він сплачує вуглецевий податок ЄС або закладає майбутні витрати на CBAM-сертифікати у свою ціну. Після цього, продаючи товар українському покупцеві, трейдер переносить ці витрати в інвойс.
У результаті українська компанія формально не є прямим імпортером у ЄС, але фактично оплачує частину витрат, пов’язаних із CBAM, через вищу закупівельну ціну.
Етап 1. Завод в Азії виробляє сталь. На цьому етапі фіксуються обсяги викидів, формується базова ціна товару та визначається його вуглецевий слід.
Етап 2. Європейський дистриб’ютор ввозить товар до ЄС і проходить митне оформлення. Саме тут виникають фінансові зобов’язання, пов’язані з CBAM, що збільшує витрати трейдера.
Етап 3. Український завод купує цю сталь зі складу в ЄС. Вуглецевий податок уже врахований у прайсі, тому закупівля стає дорожчою для українського бізнесу.
CBAM 2026 року створює не лише фінансове, а й бюрократичне навантаження. Європейські компанії вже зараз налаштовують системи комплаєнсу та перевірки постачальників.
Партнери в ЄС можуть відмовлятися від роботи з постачальниками або транзитерами, які не можуть надати чіткі дані про походження товару, виробничий цикл і викиди.
Якщо компанія використовує митні склади в ЄС або купує товари складного походження, варто очікувати додаткових запитів від європейських контрагентів.
Вони можуть вимагати звіти про виробничий цикл товару, підтвердження походження сировини, екологічні сертифікати, дані про вуглецевий слід та іншу інформацію, необхідну для CBAM-звітності.
Якщо потрібні документи відсутні або дані про викиди неможливо підтвердити, це може ускладнити митне оформлення в Європі. Для українського покупця це означає ризик затримки поставки, перегляду ціни або відмови постачальника від виконання замовлення.
Тому питання CBAM варто вирішувати не в момент відвантаження, а ще на етапі погодження контракту, маршруту та постачальника.
Щоб нові правила імпорту ЄС не стали причиною зупинки поставок або різкого збільшення витрат, українському бізнесу варто діяти на випередження. Очікувати перших інвойсів 2026 року зі збільшеними сумами — ризикована стратегія.
Підготовка до CBAM має починатися з аналізу товарів, постачальників і маршрутів. Особливо це стосується компаній, які купують метал, алюміній, цемент, добрива або інші товари з переліку CBAM через Європу.
Перший крок — перевірити регулярні закупівлі з Європи та зіставити їх із переліком товарів, що підпадають під дію CBAM. Особливу увагу потрібно приділити кодам УКТЗЕД, адже саме вони визначають, чи може товар потрапляти під нові вимоги.
Такий аудит допоможе заздалегідь зрозуміти, які позиції можуть подорожчати, а які залишаться поза прямим впливом вуглецевого податку ЄС.
Другий крок — з’ясувати, де саме виробляється товар. Якщо продукція вироблена в ЄС, ризики можуть бути одними. Якщо ж європейський постачальник сам імпортує її з Азії або іншої третьої країни, CBAM може бути закладений у ціну.
Тому варто прямо запитувати контрагентів, чи є товар європейського виробництва, чи він проходить через ЄС як імпортований продукт.
Третій крок — заздалегідь оцінити альтернативи. Якщо поточний ланцюг постачання передбачає купівлю енергоємної азійської продукції через склади в Європі, варто розглянути прямі контракти або інші маршрути.
Це може допомогти легально уникнути зайвих витрат, пов’язаних із CBAM, і зберегти більш конкурентну закупівельну ціну.
Вуглецевий податок ЄС — це вже не теорія і не віддалена регуляторна перспектива. З 2026 року CBAM стане практичним фактором, який впливатиме на ціну, документи, маршрути та умови роботи з європейськими партнерами.
Українські компанії, які першими проаналізують свої контракти, коди УКТЗЕД, походження товарів і логістичні маршрути, зможуть краще контролювати витрати та уникнути неприємних сюрпризів у 2026 році.